31 березня 2026 р. в рамках нормативного курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство» студенти групи СОІ–11 і СОІ–12 предметної спеціальності А4.03 Середня освіта (Історія та громадянська освіта) ОР «Бакалавр» Марко Блискун, Інна Годзюр, Володимир Довженко, Оксана Іваночко, Юрій Любінець, Денис Сіткевич та Віктор Тимчук під керівництвом доцента кафедри історії України і методики викладання історії Королька А.З. з навчальною метою для дослідження та укладання власних родоводів здійснили похід до Державного архіву Івано-Франківської області.
Звичайно, кожен із нас хоча б раз замислювався над історією власного роду. Студенти підготувалися до такої цікавої і пізнавальної праці. Перед походом в обласний архів передувала двотижнева ретельна підготовка: для початку студенти систематизували відому інформацію про своїх найближчих родичів (створили схему, записали відомих пращурів, починаючи з наймолодших); розпитали, що знають батьки, бабусі і дідусі; продивилися сімейні архіви – зібрали інформацію з приводу дат і місць народження своїх рідних та дехто зі студентів зробили копії збережених документів родинного архіву; записали розповіді, сімейні перекази і легенди рідних про свій рід; розпитали рідних, двоюрідних, троюрідних.
А далі продовжили пошуки в Державному архіві Івано-Франківської області, звичайно, якісно підготувавшись – з’ясували відповіді на наступні запитання: де проживали предки? якої віри? якого стану були предки (селяни, міщани, військові, службовці)? Основне архівне джерело, з яким вони працювали, – це церковнослов’янські метрики кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Безумовно, для кожного з населених пунктів Прикарпаття тогочасні метрики були різні за обсягом і змістовою наповненістю. Але студенти, передусім, вперше дізналися, що священик або найближчі парафіяни, ведучи метрику за кожен календарний рік, групували інформацію на три частини: хто народився, хто помер, хто одружився в тому чи іншому селі, містечку. Найбільша трудність, з якою стикнулися молоді пошуковці, – більшість метрик писалися (заповнювалися) польською або латинською мовою. Студентам необхідно було перекладати не тільки прізвища своїх односельчан-пращурів, але й вивчати палеографію письма (знаків, літер тощо).
Проте більшість студентів виявили неабиякий хист та знайшли і переклали дані про своїх прапрабабусь і прапрадідусів, а дехто з них дійшов і до шостого «коліна», прагнучи виявити все нові і нові інформативні свідчення про своїх найближчих родичів.
Все ж, процес дослідження родоводу тривалий і вимагає багато зусиль. Це не одне інтерв’ю старших родичів, переглянуті альбоми зі старими фотографіями, зібрані усі родинні документи, а також нескінченні години роботи в архівах і створення єдиної історії, яка об’єднає окремі розрізнені факти у захопливий багатосерійний фільм під назвою «Мій родовід». Враховуючи темпи сучасного світу на це може піти не один рік і продовжуватися все життя. Проте результат вартий потрачених на нього зусиль.
А найголовніше – нинішні студенти в майбутньому мали б передати ці знання школярам, молодим людям, працюючи на посаді вчителя історії і громадянської освіти та керівника гуртка в закладах загальної середньої освіти та закладах позашкільної освіти, здійснюючи активну професійну і громадську роботу. Це сходинка до пізнання студентами рідного краю, реалізації інтересів у вивченні навколишнього середовища та історико-культурного надбання України, формування краєзнавчих знань, умінь і навичок засобами студентської і позастудентської освіти, яку слід молодим людям через певний час, після закінчення вищого навчального закладу, екстраполювати в музейно-архівний, науково-дослідницький пошуковий простір.
Висловлюємо щиру подяку за організацію зустрічі та сприяння у наданні архівних справ щодо дослідження родоводів виконувачу обов’язків директора Державного архіву Івано-Франківської області Харуку Любомиру Степановичу і головній спеціалістці відділу використання інформації документів Державного архіву Івано-Франківської області Вількович Інні Ігорівні.
