Чотири роки тому, о четвертій ранку, світ перестав бути тим самим. Ми прокинулися не від будильника, що кликав на пари, а від звуків, яких раніше не знали. Від слова «війна». Від серця, що вперше так сильно стиснулося від страху і водночас від рішучості не здатися.
Вони обіцяли три дні. Але наші воїни (зокрема, наші студенти і випускники) стали живим щитом для всіх нас! Вічна слава Героям! Вічна пам’ять полеглим!
Україна за ці чотири роки пройшла страшний, кривавий шлях. Шлях сотень тисяч втрат – загиблих і поранених захисників, мирних життів, зруйнованих доль. Шлях спротиву щоденному повітряному терору, шлях поступового відступу під м’ясними штурмами, шлях тотального руйнування наших міст, сіл, шкіл, лікарень, електростанцій і домівок. Ми втратили території, інфраструктуру, тепло в оселях, інколи і світло в очах. Але ми не зламалися.
І знаєте що важливо зараз? Ми – вистояли. Вистояли виснажені, на крові, на поті, в холодних квартирах з генераторами і свічками. Вистояли під шквалом російських ІПСО, які день і ніч намагаються втовкмачити нам, що поразка неминуча. Ми не повірили. І не повіримо. Стрілки годинника історії для росії йдуть назад – і їх не зупинить ні Трамп, ні Орбан, ні Сі, ні хто інший.
Дорогі студенти, Ви не просто вчитесь. Ви тримаєте фронт знань, фронт надії, фронт майбутнього. І ще одне. Донатьте. Пам’ять і підтримка не чекають роковин. Донатьте максимально часто. Навіть 50 грн це потужний сигнал ЗСУ: «Ми з вами. Ми цінуємо вас».
Слава Україні! Героям слава!